Чому в Україні EGov розвинений не в усіх областях та що з цим робити

Слово 2019 року – “діджиталізація”. Воно звучить здається всюди. Електронний уряд, електронні черги, ніяких паперів, повна економія часу та інших людських ресурсів, які раніше йшли (та й поки ще продовжують йти) на бюрократичні процеси.

Незважаючи на стрімкий розвиток е-сервісів і масштабну інформаційну хвилю про важливість впровадження “держави в смартфоні”, стан електронного уряду в Україні залишає бажати кращого. За даними ООН, в 2018 році ми зайняли 82 місце серед 193 країн за рівнем розвитку Egov.in.ua. Незважаючи на нинішній хайп.

Чому так відбувається? Україна – країна з величезним потенціалом і з не завжди продуманим підходом до впровадження чого-небудь нового та інноваційного. Для того, щоб ефективно впровадити систему повністю, потрібно підготувати для цього грунт і бачити картинку по шматочках. Тому говорячи про сервіси електронного уряду, для початку потрібно розвивати цифрову інфраструктуру і забезпечити широкосмуговий доступ до інтернету. Робити це потрібно рівномірно у всіх областях. Потім відкривати реєстри, прибирати довідки, навчати людей користуватися інтернетом і комп’ютером. Адже ще одна статистика від Міністерства цифрової трансформації України говорить про те, що 37,9% українців у віці від 18 до 70 років володіють цифровими навичками, які мають на увазі використання інтернету для вирішення проблем, на рівні нижче середнього. Ще 15,1% взагалі не володіють ними. Люди більше довіряють тому, що чують і бачать в кабінетах, ніж тому, що написано на екрані смартфона або комп’ютера. І це в 2020 році, в той час, коли весь світ осягає все нові і нові грані технологічного прогресу.

Яка ситуація по областях? 

На платформі Egov.in.ua можна побачити значну різницю між областями: у деяких регіонах E-Gov розвинений добре (наприклад, в одній області може бути до 50 різних сервісів), в той час як в інших областях практично відсутні.

Наприклад, у Івано-Франківській, Львівській, Тернопільській, Дніпропетровській областях сервіси електронного уряду розвинені приголомшливо. Тут онлайн можна зробити практично все: від оформлення запиту до співробітників міських рад до подачі документів на допомогу при народженні дитини, отриманні довідки про відсутність судимості або реєстрації ФОП.

Трохи гірші справи з електронним управлінням в Київській, Харківській та Одеській областях.

Практично не розвинена система електронного уряду в Полтавській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Черкаській, Чернігівській та в інших областях.

Чому такий розрив між областями?

1. Шаблонний підхід до вирішення проблем області та відсутність ентузіазму у органів місцевої влади. Як правило, у всіх досить одноманітні та шаблонні рішення зроблені на основі загальноукраїнських сервісів або Google Maps. Немає ніякого креативу, бажання розвинути щось дійсно унікальне та закривати цим потреби жителів. Чого не скажеш про Івано-Франківську і Тернопільську область. Е-сервісів в цих регіонах набагато більше, ніж навіть в столиці і вони істотно відрізняються якістю надання послуг.
2. Невелика кількість людей, які готові брати на себе відповідальність за зміни. Будувати з нуля важко, але ще складніше ламати старі схеми та боротися з сарказмом тих, кому добре і так.
3. Відсутність взаємодії між областями. Комунікація та взаємодопомога – наше все.

Як змінити ситуацію? 

1. Вирівняти картинку по регіонах. Проблему великої різниці між рівнем розвитку сервісів електронного уряду в різних областях можна шляхом розвитку співробітництва між обласними адміністраціями, міськими та сільрадами в вигляді передачі технологій з великих міст в менші.
2. Розвивати систему прозорості управління та посилювати місцеву владу в регіонах. 
3. Навчати українців цифровій грамотності і привчати їх користуватися інтернетом і гаджетами для вирішення своїх проблем.
4. Показувати переваги користування послугами онлайн. Це суттєво економить час і рятує в моменти, коли потрібно обмежити контакти з людьми як ми спостерігаємо зараз на прикладі пандемії коронавірусу. Онлайн-послуги дійсно можуть не тільки оптимізувати, а й рятувати життя.